Ми розуміємо, що ми живемо в часі війни, і дітям важливо почуватися в безпеці. Питання, яке нас цікавило: чи можуть діти у воюючій країні почуватися в безпеці? Для цього ми зробили опитування, і це опитування ми провели в 70 школах Львівської територіальної громади.

Ми дізналися дуже багато цікавих речей. Наприклад, те, що 7% дітей не почуваються безпечно ніколи, постійно тривожно в школі. Або, що 20% дітей сказали, що на них кричать у школі. 16% сказали, що є улюблені учні. 40% — про булінг — що вони бачили або відчували на собі. І ми шукали, як можемо забезпечити дітям безпеку.

Як зародилась ідея проєкту, що цьому передувало?

Ми обрали назву «Говори», тому що вона зрозуміла — що про щось треба сказати. І в нашому проєкті ми пояснюємо, про що ми можемо говорити для того, щоб почуватися в безпеці. У нашій культурі не заведено скаржитися.

Ми визначили певні маркери безпеки, які турбують дітей, і ми хочемо, щоб діти навчилися про них говорити дорослим і щоб дорослі могли допомогти цю проблему вирішити.

Чому «ГОВОРИ»?

Ну, власне, ми б дуже хотіли, щоб статистика, яку ми побачили в нашому першому дослідженні, сильно покращилась. І це є речі, які не потребують коштів, тому що стосунок не потребує грошей — він потребує просто людяності. І, власне, я дуже мрію, щоб за деякий час ми зробили схоже дослідження, і воно показало, що наша програма зробила великий і важливий внесок у те, що діти у воюючій країні, або, дай Боже, вже тоді не у воюючій, але в поствоєнні, - почуваються безпечно. І також я хочу сказати про те, що я дуже мрію, щоб діти не боялися звертатись до дорослих. І це дуже важливо, щоб дорослі їх не відкидали.

Повна версія інтерв'ю у відео.

Як буде працювати проєкт, з чого стартуєте?

Власне, проєкт, який ми пілотуємо, буде починатися з освіти. Чому з освіти? Тому що діти в школах проводять найбільше часу — 8-9 годин у день. Отже, ми хочемо, щоб система освіти забезпечила дітей знаннями і стосунком з безпечним дорослим — учителем, психологом шкільним, якому вони можуть довіряти.

Ми запроваджуємо два компоненти в проєкті «Говори». Офлайн, тобто в школах, на уроках будуть спеціальні заняття, які будуть вчити дітей: що таке персональні межі, що таке небезпечні додики, про що потрібно говорити. Для цього ми розробили спеціальні програми — окремо для молодшої, середньої і старшої шкіл. Для молодшої школи ми навіть створили спеціального супергероя, який допоможе дітям краще зрозуміти тему.

Онлайн компонент: для молодшої , середньої, старшої шкіл ми створили онлайн-курси, які є інтерактивними, у яких також беруть участь діти. І, власне, ці онлайн-курси вже доступні школярам у їх онлайн-щоденниках. Вони є короткими — на 10 хвилин та розповідають учням про що не можна мовчати і чому потрібно говорити, а також там буде спеціальна кнопка. І власне, тут є велика інновація проєкту. Вона полягає в тому, що кожна дитина зможе написати своє звернення через онлайн-щоденник, не боячись бути засудженим, коли його побачать при розмові з учителем чи з учнем. Відповідно, це повідомлення від дитини буде потрапляти до відповідального за безпеку в школі та директора.

І в процесі вирішення цього завдання та цього звернення, власне, відповідальний за безпеку в школі буде комунікувати з дитиною: що відбулося, які заходи школа проводить, і дитина зможе сказати, чи їй з тим окей, чи не окей. І це цікаво, тому що дані з усіх шкіл будуть надходити в Управління розвитку освіти. І Управління зможе бачити, які звернення від дітей є найчастішими, які проблеми турбують найбільше, і відповідно реагувати вже в ширшому контексті на ті виклики, які будуть в освіті громади. Далі ми хочемо поширювати цей проєкт на інші громади. Власне, пілотною громадою буде Львівська громада. А далі в нас є амбітні плани, щоб усі діти в Україні почувалися в безпеці в будь-якій громаді.

Яке майбутнє проєкту — яких змін очікуєте завдяки «ГОВОРИ»?